Атеросклероз: першопричини та механізм розвитку хвороби

Атеросклероз – поширена патологія серцево-судинної системи, що розвивається внаслідок порушення обміну ліпідів. Холестеринові бляшки, що утворюються на внутрішніх стінках артерій, перешкоджають току крові, що призводить до розладів кровообігу та гіпоксії органів.

Атеросклероз має хронічний перебіг. Соціальна значущість захворювання полягає у високому рівні летальності: понад 50% пацієнтів з атеросклеротичним ураженням судин гине від ускладнень (ішемічного інсульту головного мозку або інфаркту міокарда). Інші небезпечні ускладнення – стенокардія, ураження артерій нижніх кінцівок, нирок, кишківника, нерідко призводять до інвалідності.

Чому формуються атеросклеротичні бляшки?

Причини атеросклерозу достовірно невідомі. Медиками виділяються фактори ризику, за наявності яких ймовірність утворення бляшок суттєво зростає. До них відносяться:

• спадкова схильність;
• чоловіча стать;
• генетичні захворювання;
• хронічний алкоголізм, куріння;
• надмірна вага, ожиріння;
• деякі ендокринні та серцево-судинні захворювання (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет);
• зрілий вік;
• підвищена кількість у крові «шкідливого» холестерину та ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ);
• переважання у меню фастфуду, смажених страв, м’яса, трансжирів.

Найменшою мірою на можливість розвитку атеросклерозу впливають:

• стреси;
• порушення режиму сну та неспання, хронічний дефіцит сну;
• гіподинамія;
• хронічні захворювання запального походження;
• гіпотиреоз;
• гіперінсулінемія;
• підвищений вміст гомоцистеїну та С-реактивного білка;
• забруднення навколишнього середовища.

При поєднанні двох і більше факторів ризику можливість формування атеросклеротичних бляшок збільшується в рази.

Основні теорії виникнення атеросклерозу

Пропонуємо розглянути кілька теорій виникнення атеросклеротичних бляшок, підкріплених хорошою доказовою базою:

Холестеринова теорія

Майже століття тому російськими вченими Халатовим та Анічковим було встановлено зв’язок між рівнем «шкідливого» холестерину в крові та формуванням атеросклерозу. Послідовники цієї теорії вважають, що саме холестерол – пусковий фактор у механізмі захворювання.

У той же час, незважаючи на проведені дослідження, було встановлено, що холестерин не завжди є головною першопричиною атеросклерозу. Суперечки щодо оптимального вмісту холестеролу в раціоні продовжуються до цього дня.

Нервово-метаболічна теорія

Згідно з твердженнями радянського терапевта М’ясникова, формування бляшок при атеросклерозі провокується хронічними стресами, психоемоційним збудженням, частими конфліктами. Наслідком нервового перенапруги є порушення метаболізму жирів та білків в організмі, їх співвідношення у крові. Це призводить до утворення відкладень на ендотелії.

Тромбогенна теорія

Етіологічна модель, запропонована Рокитанським та Дьюгідом, полягає в тому, що утворення тромбу – це захисна реакція ендотелію на травму. Внаслідок пошкодження внутрішньої стінки артерій виробляються речовини, що викликають адгезію (злипання) тромбоцитів.

Цей процес особливо активний у місці пошкодження ендотелію. Одночасно з адгезією у пошкоджену стінку судини починають активно проникати холестерин та ЛПНЩ, що сприяє формуванню холестеринової бляшки.

Автоімунна теорія

При проведенні лабораторного дослідження крові у більшості пацієнтів з атеросклерозом виявляються комплекси “ліпопротеїн-антитіло”, які свідчать на користь аутоімунного походження патології. Автори аутоімунної теорії стверджують, що такі комплекси беруть активнішу участь у формуванні холестеринових бляшок, ніж звичайні ЛПНГ і «шкідливий» холестерин.

Причина, через яку організм починає сприймати власні ліпопротеїни як чужорідні, невідома. Клітини імунітету намагаються атакувати їх антитілами. Комплекси, що утворюються в результаті атаки, підвищують ймовірність формування атеросклерозу.

Теорія аутоімунного походження отримала експериментальне підтвердження. Вчені досягли у піддослідних тварин стійкості імунної системи до ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності, після чого ризик утворення у тварин атеросклеротичних бляшок було зведено до нуля.

Перекисна теорія

Американський вчений Куммеров запропонував теорію, за якою окислені стерини у великих дозах надзвичайно токсичні для клітин. Під час лабораторних досліджень, при яких стерини були твариною, він зафіксував зміни в судинах, властиві для кальцинозу, атеросклерозу та артеріосклерозу.

Паніка, що виникла після того, як результати дослідження були представлені громадськості, пояснювалася застосуванням вітаміну D у харчовій промисловості. Цей окислений стерин активно використовувався для штучного вітамінізації солодощів, м’ясних та молочних продуктів, причому його доза значно перевищувала фізіологічну.

Не виключається, що значне збільшення нових випадків серцево-судинних захворювань зумовлено саме таким «підживленням».

Моноклональна теорія

Питанням моноклонального походження клітин бляшки американські вчені почали займатися ще 1960-х роках. Автори гіпотези вважали, що утворення відкладення холестерину є неопластичним процесом. Відповідно до теорії, гладком’язові клітини у стінках артерій мутують, унаслідок цього формуються пухлини на кшталт доброякісних новоутворень.

Змінені клітини гематогенним шляхом поширюються організмом, виступаючи у ролі метастазів. При проведенні гістологічної діагностики встановлено таке: пінисті клітини, що є обов’язковою умовою атеросклерозу, мають однотипні клітини-попередники. Крім того, вчені змогли штучно запустити процес утворення бляшок у тварин шляхом введення мутагенних препаратів.

Теорія осередкового моноклонального старіння

Вчений Давидовський припустив, що зміни, характерні для атеросклерозу, зумовлені старінням та загибеллю гладких клітин у стінці артерії. «Старіючі» міоцити піддаються мутації і вже не здатні виробляти речовини, що усувають ендотеліальні відкладення, що призводить до розвитку атеросклерозу.

Лізосомальна теорія

Прихильники цієї гіпотези вважають, що механізм розвитку атеросклерозу пов’язаний із дефектами лізосом – органел, що містять ферменти. Лізосоми відповідають за внутрішньоклітинне перетравлення холестерину, тому при ферментативної недостатності відбувається надмірне накопичення жирів в артеріальній стінці.

На користь лізосомальної теорії свідчить схильність до атеросклерозу у людей із хворобою Вольмана. Це рідкісна спадкова патологія, що виникає внаслідок дефіциту кислої ліпази. У таких хворих при дослідженні ліпідного комплексу спостерігається підвищення ЛПНЩ та зниження ЛПВЩ. Вже у дитячому віці вони розвиваються захворювання серцево-судинної системи, метаболічні порушення, цироз печінки.

Патогенетичні механізми хвороби

Патогенез атеросклерозу має певну стадійність, що відбивається у безлічі класифікацій. Відповідно до загальноприйнятої схеми, виділяють такі стадії розвитку захворювання:

1. Доліпідна. На цій стадії підвищується рівень шкідливого холестерину, на внутрішній стінці артерії формуються тромби. Проникність стін капілярів підвищується, на них виникають мікротравми. Ці процеси створюють сприятливі умови дозрівання бляшок. На доліпідній стадії ферменти ендотелію ще здатні видаляти нашарування холестерину, проте в міру прогресування атеросклерозу їхній ресурс вичерпується.
2. Ліпоідоз. Внаслідок просочування стінок судин білками, холестерином, ЛПНЩ утворюються ліпідні смуги та плями, що не перешкоджають кровотоку. Їх виникнення пов’язане з розпадом пінистих клітин, що поглинають кристали “шкідливого” холестерину.
3. Ліпосклероз. Пристінні відкладення розпадаються, на їх місці формується сполучнотканинна бляшка. Вона утворена фіброзною тканиною, яка проростає власними живильними капілярами.
4. Атероматоз. В результаті розпаду сполучнотканинних волокон і ліпідного ядра бляшки формується маса, утворена компонентами волокон, холестеролом, іншими складовими бляшки, що розпалася. На стадії атероматозу і натомість проростання бляшки в стінку судини найчастіше виникають початкові прояви атеросклерозу.
5. Виразка. Власні судини руйнуються, поверхня бляшки покривається виразками. тромб, Що Формується в місці пошкодженого відкладення, перекриває просвіт артерії і погіршує кровопостачання тканин.
6. Атерокальциноз. Солі кальцію, що просочують бляшку, формують кальциновані відкладення, що мають кам’яну щільність. Вони призводять до деформації артерій, що також порушує кровообіг.

Атеросклеротичні бляшки формуються протягом кількох десятиліть. Згідно з однією з висунутих вченими гіпотез, холестеринові бляшки утворюються хвилеподібно. Під час чергового періоду («хвилі») запускається новий процес утворення відкладень, тому в одній артерії можливо одночасно кілька бляшок на різній стадії патогенезу.