Що старий, що малий: дитячий сад і будинок престарілих в одній будівлі
Providence Mount – незвичайне місце в Сіетлі, де зрілість і молодість сплітаються воєдино. Це будинок для людей похилого віку, в якому проживає 400 людей похилого віку. Але 5 днів у тиждень він також виконує функцію дитячого садка. Кілька десятків дітлахів 3-7 років, що беруть участь в програмі Міжнародного навчального центру, наповнюють стіни сміхом і веселощами та проганяють дрімоту старості. Щодня діти і люди похилого віку разом займаються захоплюючими і цікавими речами: роблять бутерброди для бездомних, малюють, співають, танцюють, готують їжу і т. д.
Одна з співробітниць платного будинку престарілих так говорить про літніх чоловіків і жінок: «Є тільки один час для того, щоб бути щасливим, і цей час – зараз. Люди похилого віку 50 і більше років «колекціонують» щастя». Звичайно, малюкам є чому повчитися у щасливців з таким великим «стажем». Бабусі та дідусі з радістю діляться любов’ю і досвідом. Вони немов стають рідними та з нетерпінням чекають кожної нової зустрічі з маленькими друзями. А діти у відповідь дарують нескінченний заряд позитиву і стимул радіти життю. Це вкрай важливо, адже, за американською статистикою, 43% людей похилого віку відчувають себе соціально ізольованими й самотніми.
Життя в Providence Mount стала основою для документального фільму Евана Бріггса про старіння і дорослішання. Сам режисер зізнався, що зйомки змусили його інакше подивитися на прірву між поколіннями. Він висловив здивування тим, як такі різні люди змогли ужитися під одним дахом і стати цілісним колективом. Дітлахи щасливі поруч з представниками старшого покоління. А бабусі та дідусі оживають, коли в будинку з’являються малюки. Залишаючи старих коротати свої дні на самоті, ми позбавляємо радості спілкування не тільки їх, але і самих себе.
