Вегетосудинна дистонія у дорослих: симптоми, причини, методи лікування

Вегетосудинна дистонія (ВСД) відноситься до групи соматоформних розладів. Це порушення, які проявляються у вигляді патологічних змін, симптоми яких реєструються протягом щонайменше 2 років, але не мають органічної основи. ВСД відсутня у МКБ-10, хоча його можна віднести до F45.3 «Соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи». Синдром має широке поширення, його складно діагностувати, оскільки під маскою ВСД можуть ховатися неврологічні, судинні, психічні захворювання.

Термінологія

ВСД часто плутають із ПВС – психовегетативним синдромом. Вони обидва є соматоформними синдромами, але мають деякі відмінності. Як правило, ПВС має полісистемну природу, зачіпає одну функціональну систему, проявляється у вигляді вегетативних та соматичних розладів. Патологія є наслідком гострого чи хронічного стресу.

ВСД набагато різноманітніша, оскільки її можуть викликати різні фактори:

• фізіогенні – інфекції, перинатальні патології, травматичні ушкодження голови та шиї, психосоматичні захворювання;
• конституційні – вроджені особливості будови, спадкові захворювання, генетичні аномалії розвитку.

Вражає різноманітність та кількість проявів ВСД. Але чітких меж між ВСД і ПВС немає, оскільки синдроми викликають стреси і у них відзначається загальне психоемоційне тло – тривоги, депресії. Він тісно пов’язаний із функціями вегетативної НС, що поєднує соматоформні синдроми.

Поряд з ВСД використовують й інші назви – нейроциркуляторний синдром, нейроциркуляторна астенія, нейроциркуляторна дистонія, вегетоневроз, вазомоторна дистонія. Але термін ВСД найчастіше використовують лікарі загальної практики, оскільки він звичніший, не дивлячись на дискусії про його об’єктивність.

Класифікація

Затвердженої класифікації синдрому немає. Проте порушення поділяють за такими ознаками:

• за тяжкістю течії: легка, середньоважка, важка;
• за поєднанням ознак: гіпертонічна, гіпотонічна, ваготонічна, кардіальна, змішана;
• за характером перебігу: прихована, пароксизмальна, перманентна, змішана;
• за поширеністю: локальна, системна, генералізована.

Порушення узгодженості у роботі симпатичної та парасимпатичної ВНС призводить до кризу. Він також може бути результатом накопичення факторів, що ушкоджують, що обумовлює відмінності в клінічній картині і поширеність синдрому. Тривалість нападу варіює від 10-15 хвилин (легка форма) до 15-20 хвилин (середньоважка) і більше 1 години (важка).

Причини ВСД у дорослих

Прояв ВСД у дорослих може бути наслідком впливу кількох факторів. Часто причина проблеми лежить у дитячому та юнацькому періоді розвитку. На них «нашаровуються» наступні патогенетичні дії:

• фізичні навантаження;
• розумова перевтома;
• радіація, зокрема сонячна;
• перегрів;
• вібрація;
• мала рухливість;
• інтоксикація;
• шкідливі звички;
• гормональна перебудова організму, спричинена фізіологічними (підлітковий вік, вагітність, менопауза) та терапевтичними причинами;
• інфекційні захворювання.

Етіологічними факторами розвитку ВСД є:

• спадковість;
• генетичні аномалії;
• травми під час пологів;
• уроджені особливості нервової системи.

У ранньому віці захворювання може протікати без симптомів або під маскою інших порушень. Згодом на причину накладаються кілька патогенних впливів. «Дебют» хвороби, як правило, викликає один фактор, наприклад, стрес, соціальна криза або якась інша.

Загальні ознаки

Загальновегетативні ознаки ВСД включають:

• субфебрильну температуру (+37,1…+38,0°С);
• астенічний синдром;
• м’язові судоми;
• парестезії;
• відчуття печіння, поколювання, сверблячки у різних частинах тіла;
• порушення роботи потових залоз;
• холодні кінцівки;
• психоемоційні порушення – тривожність, неспокій, страх.

Однією з основних ознак ВСД є біль голови. Причини її виникнення різні, але головною є подразнення больових рецепторів, локалізованих у різних структурах голови:

• твердої мозкової оболонки;
• артеріях в основі черепної коробки;
• у тканинах, що покривають голову.

Головний біль виникає через:

• розтягнення стінок кровоносних судин;
• набряку тканин, що прилягають до артерій;
• виділення тканинних гормонів та біоактивних речовин, що знижують поріг чутливості больових рецепторів.

При ВСД біль голови може бути хронічним, що негативно впливає на психоемоційний стан і якість життя хворого. Його інтенсивність і тривалість можуть змінюватись. Мігрені з аурою спостерігаються в 1/3 випадків.

Для головного болю при ВСД характерна його мінливість, широкий спектр суб’єктивних відчуттів («стискаюча», «розпірна», що «розширює»). Вони змінюються протягом дня і можуть припинятися. Інтенсивність залежить від фізичного навантаження, коливань атмосферного тиску, температури, вологості. У період відпочинку больовий синдром вщухає

Суб’єктивні симптоми

Пацієнти, які страждають на соматоформні розлади, схильні «прислуховуватися» до своїх відчуттів і переоцінювати їх. Найчастіше зустрічаються і яскраві такі розлади:

• кардіоваскулярні – біль у проекції серця, тахікардія, аритмія, коливання кров’яного тиску;
• респіраторні  – задишка, прискорене дихання, апное;
• неврологічні – тремор, парестезії, відчуття «внутрішнього тремтіння», оніміння;
• емоційні – тривожність, перепади настрою, пригніченість;
• диспепсичні – порушення дефекації (пронос/запор), печія, підвищенне газоутворення, нудота, відсутність апетиту та ін.

При цьому органічні порушення не відзначаються. Характер та вираженість серцевого болю відрізняється від симптомів серцевих захворювань. Хоча вона, як і стенокардія, артеріальна гіпертензія, тахікардія пов’язана з фізичною напругою, але біль при ВСД виникає не під час, а після навантаження. Пацієнти описують перикардіальний біль по-різному, що ускладнює діагностику. Біль у грудях супроводжується іншими проявами:

• проблемами із диханням;
• тахікардією;
• запамороченням;
• гіпергідрозом;
• гіпертонією/гіпотонією;
• страхом смерті.

Диспептичні порушення не пов’язані з прийомом їжі. Вони розвиваються у відповідь емоційні потрясіння, перевтому, стрес.

У дорослих нейродистонія протікає у більш тяжкій формі, з великою кількістю нападів, оскільки вікові зміни в організмі, зниження адаптаційних здібностей накладають свій відбиток на процес.

Діагностика

Для ВСД характерна як гіпердіагностика, і недооцінка серйозності симптомів. Лікар аналізує анамнез, наявність спадкових патологій. При підозрі на ВСД фахівці рекомендують вести щоденник, у якому пацієнт визначає час, силу, локалізацію симптомів, що передувало їх появі.

Для виключення органічних змін призначають консультацію вузькопрофільних фахівців – невропатолога, кардіолога, окуліста, гастроентеролога та ін. Проводять інструментальні та лабораторні дослідження. Диференціальна діагностика дозволяє виключити системні захворювання, виявити патології, що ховаються під маскою ВСД.

Особливості терапії ВСД

Лікування переважно проводиться амбулаторно, оскільки приміщення стаціонар може викликати госпітальну ятрогенію. Стратегію терапії розробляють як перелічені вище вузькі фахівці, а й психотерапевти, психіатри..

Фармакотерапія ВСД передбачає призначення психотропних та соматотропних засобів, до яких входять:

• небензодіазепінові транквілізатори;
• анксіолітики;
• антидепресанти.

Симптоматичне лікування залежить від клінічної картини. Призначають такі групи медпрепаратів:

• антигіпотензивні/антигіпертензивні;
• для покращення мозкового кровопостачання;
• снодійні;
• протисудомні;
• антигіпоксанти для покращення клітинного енергообміну;
• кардіопротектори та ін.

Крім медикаментозного лікування, застосовують фізіотерапію:

• електросон;
• бальнеотерапію;
• лікарський електрофорез;
• гальванізацію;
• дарсонвалізацію;
• діадинамічні струми на потиличну ділянку;
• аероіонотерапію;
• масаж.

Фізіотерапія підвищує ефективність медикаментозного лікування. Методи, підібрані відповідно до клінічних проявів захворювання:

• нормалізують серцевий ритм;
• покращують газообмін;
• купірують неврологічні симптоми – безсоння, загальну слабкість, головний біль та ін.

Помірна фізична активність, заняття деякими видами спорту, прогулянки на свіжому повітрі також сприяють покращенню стану дорослих із вегетативною дисфункцією.

Профілактичні заходи

Своєчасне виявлення ВСД дозволяє застосувати профілактичні заходи, що запобігають прогресу дисфункції. З цією метою хворим необхідно:

• виключити шкідливі звички;
• раціонально та збалансовано харчуватися;
• повноцінно відпочивати;
• уникати стресових ситуацій, заворушень;
• більше гуляти на свіжому повітрі;
• займатись спортом, зарядкою;
• нормалізувати режим праці.

Можна також виконувати дихальні вправи, вчитися контролювати свої емоції. Психотерапевтичні та психокорекційні методики, фітотерапія допомагають впоратися із глибинними причинами ВСД.